“Завдання коміксу – розповісти історію, коли слова неважливі або недієві”, – художниця

Художник-дизайнер, авторка блогу Mediacomics Оксана Васьків-Кукул розповіла Громадське.Львів про героїв своїх коміксів, медіаспільноту та жанр графічного репортажу як інструмент сторітеллінгу.

Під час реєстрації кожен учасник Медіафоруму отримав папку, в які з-поміж іншого був листочок з жартівливими наліпками. Активні користувачі соцмереж одразу впізнають тут героїв медіакоміксів художника-дизайнера Оксани Васьків-Кукул. Отож, Оксано, розкажи нам про медіакотиків, медіаспільноту і звідки вони взялися?

Медіакомікс почався десь два роки тому з перших ефірів Громадського. Тоді в суспільстві, в новинах і соцмережах було дуже велике напруження. Як людина, яка постійно дивиться новини, я вирішила все це пропустити через таку собі терапевтичну призму і почала малювати такі маленькі комікс-стріпи на теми ефірів і того, як Громадське подає ці новини. Десь через півроку я зробила окремий блог, придумала назву Медіакомікс і так от воно існує й досі.

12304084_908718109205470_2708893100691503606_o

Я так бачу, що цього року ми вийшли за межі просто медіакоміксів. Ось тут в нас вже є медіамен в крутій футболці з принтом…Розкажи трохи про співпрацю з Медіафорумом і журналістами взагалі.

Я малюю для різних медіаорганізацій, роблю для них дизайн. З Львівським медіафорумом наша співпраця розпочалася рік тому. Я запропонувала пару принтів і вони обрали цього медіакотика. Тоді він був лише у формі наліпки, а зараз – у формі листівок і принту на футболці. Цього року ми трохи розширили наш набір – я вирішила перемалювати у форматі стікерів найбільш популярні і резонансні медіакомікси. Ми говорили з організаторами, що це мають бути медіамеми, які постійно на слуху: зрада-перемога, медіаспільнота і тд. Хочу сказати, що зараз дуже багато напруження всередині самої медіаспільноти і мені просто хочеться за допомогою іронії зняти його.

13247721_1007375676006379_2329901972758352307_o
На кожній події, де я тебе зустрічаю, я постійно бачу тебе з твоїм скетч-буком і ти весь час робиш якісь замальовки. На цьому Медіафорумі вже якісь замальовки були?

Минулого року я майже з кожної лекції форуму робила такий-собі репортаж про те, що відбувається. Це були мої алюзії і метафори того, про що говорять спікери. Цього року я б хотіла зробити плакат про людей Медіафоруму: хто сюди приходить, як вони збираються, як спілкуються. Поки що я просто сиджу в залі і роблю невеличкі замальовки для цього.
Говорячи про тему нинішнього Медіафоруму, вона звучить як «пояснювати світ через історії». Як гадаєш, чи розповідають твої медіакомікси історії? Взагалі наскільки ти відчуваєш себе причетною до медіатусовки?

Коли я тільки починала цим займатися, я дуже зацікавилася історією жанру комікс. Комікс – це не лише розваги, історії про супергероїв абощо. Головне завдання коміксу – це visual storytelling, вміння розповісти історію в картинках, коли слова неважливі або недієві. Паралельно я почала цікавитися графічним репортажем. Це такий жанр журналістики, який в Україні майже невідомий, але в світі є багато сильних шкіл такого виду репортажу. Художник-журналіст  – це дуже рідкісна професія сьогодні. Але саме ця людина може розповісти дуже серйозну і важливу історію, історію людини, яка воліє не показувати власного обличчя, але й не хоче губити свою особистість. Для мене, графічна журналістика – це щось по-справжньому захопливе. І мені б дуже хотілося, щоб наші медіа замовляли такі репортажі, популяризували цей жанр. В нас зараз виросла нова хороша школа художників, ілюстраторів і графіків, які могли б це робити. Власне, я бачу це і одним зі своїх завдань. Ще б я дуже хотіла, щоб відомі закордонні графічні репортажі перекладали українською. Все це могло б вивести українську журналістику на новий рівень.
21212121212
Тобто, виходить, що комікс чи графічний репортаж – це дійсно один з найбільш влучних способів розказти історію? Схоже на те, що ти можеш стати однією з перших, хто буде просувати цей жанр у нас в Україні.

Я б не сказала, що я перша, тому що є зараз люди, які в нас видають графічні історії.  Приміром, нещодавно видали каталог графічних репортажів-спогадів знімальної групи фільму «Тіні забутих предків». Це дуже прогресивно. Ну а між графічним репортажем і медіакоміксом я все-таки ставлю певну межу, тому що Медіакомікс – це все-таки іронічно-розважальний блог, а не репортаж чи політична карикатура.

Але чи погоджуєшся ти, що у такій візуальній формі люди легше сприймають інформацію? Не завжди правильно трактуючи всі авторські алюзії і метафори, але все ж…

Це дуже доступний метод розказати історію і донести інформацію. В закордонних університетах на кафедрах журналістики навіть окремо вивчають комікс як журналістський інструмент. Комікс діє так, що людина не читає масив тексту чи не дивиться увесь сюжет. У коміксі людина може домислити історію – що відбулося між цим і тим малюнком і це дає простір для уяви і інтерпретації.  Відповідно, людина, яка читає комікс, одночасно стає і його співавтором. Тут є така тонка межа між художньою літературою і журналістикою, але у світі цей жанр вже давно популярний як в першому випадку, так і в другому. Тому я дуже хочу, щоб це прийшло в Україну, хай навіть поки що лише у формі перекладів. Тоді, я сподіваюсь, і художники, і журналісти у нас почали б надихатись і малювати комікси. Це буде суперцікаво!

Untitled-1