Євромайдан. Зродились ми великої години

sajt-gol

Мене попросили згадати найважливішу для мене мить Майдану… І, виявилося, що я не можу. Не можу відірвати певну подію від загального океану народного повстання. Чим більше ми віддаляємося від конкретної дати початку Євромайдану і Революції Гідності, тим яскравішим сяйвом для мене світить той час. Час, коли чітко було видно пріоритети, коли все було зрозуміло, і просто час, коли стало зрозуміло, хто твої справжні друзі й побратими, а хто тільки ними прикидався. То був час, коли ти мав зробити вибір, хто ти: раб чи воїн, свій чи чужий, боїшся чи готовий до чогось більшого.

Багато-хто вперше робив цей вибір і це було непросто. Я свій вибір зробила давно, і в нашому «дивному» суспільстві, яке зазвичай дбає тільки про себе, була «білою вороною». Але саме мій вибір не дав мені сумніватися у своїх діях, коли все почалося. Тому все було просто й зрозуміло і було видно  один напрям руху – тільки вперед. Для більшості активістів іншого варіанту просто не було, бо, якби ми збочили, нас би просто всіх знищили.

1455140_3710751863441_1737633310_n

Мені Майдан зараз являється в трьох головних іпостасях. Перша – це ЩАСТЯ. Якою б не була причина нашого виходу на Євромайдан, там ми всі здобули щастя. Щастя спільної боротьби, єдності, дружби, взаємодопомоги, сили, натхнення. Особливо два перших тижні у Львові, а потім і в Києві Майдан вирував творчістю, взаєморозумінням, працею, створив маленьку незалежну і абсолютно самодостатню державу у державі. Це був потужний заряд віри у зміни, у краще майбутнє для України і для кожного із нас.

Друга іпостась  – це БІЛЬ. І, напевно, найбільш боляче було від того, що ми не вірили до останнього, що проти нас піде наша ж держава. Але що таке біль? Це не кара. Біль – це попередження про небезпеку, це мобілізація всього організму, біль – це свідчення того, що ми живі і що треба ставати на захист організму. Вкраїнського організму. І на Майдані ми знову переконалися, що цей організм, який виживав тисячоліттями, знову через той самий біль почав відроджуватися з попелу як Фенікс. Біль дав нам силу витерпіти і вистояти!

“Треба було пройти через це своєрідне чистилище, щоб отримати право на силу до життя”.

Третє – трагічні події на Майдані народили в нас СИЛУ. Силу не просто відстоювати свої права, але й силу творити зміни.  І це була та сила, яка не тільки не дозволила змиритися з болем утрат, але й яка дала змогу вистояти в перші дні і тижні війни. Ця сила наростає і  сьогодні, хоча багато-хто всіляко намагається її дискредитувати, знівелювати, розчарувати і зневірити нас. Ця сила кипить в серцях воїнів і волонтерів, родин загиблих, сила вже самостійно живе в українському часопросторі, і кожен, хто бажає боротись за Україну, може черпати із її джерела. Ця сила б не вирвалася на волю, якби не Майдан. Треба було пройти через це своєрідне чистилище, щоб отримати право на силу до життя.

1474618_3710723302727_1336629826_n

Тому, підсумовуючи три роки нашої боротьби за самодостатню Україну, виділю кілька моментів, на які потрібно чи не щодня звертати увагу:

  1. Ми вміємо робити революції, ми вміємо одномоментно мобілізуватися на свій захист, але ми зовсім не навчені системно і щоденно працювати. Те, що почалося 21 листопада 2013 року, – це марафон. Довгий і виснажливий. І ми маємо навчитися жити із цим щодня, не забуваючи і не відсторонюючись від боротьби. Ми маємо навчитися правильно розподіляти свої сили, щоб не знесилитись передчасно. Ми маємо навчитися боротися не тільки на Майданах, але й у повсякденні із злочинами навколо себе. Ми маємо пильнувати, щоб своїми непродуманими діями не творити нові злочини…
  2. Ми вміємо зачаровуватися кимось, чимось. Це може навіть давати наснагу до боротьби, але й так само швидко розчаровуємося і починаємо нидіти у зневірі, що все погано і навколо суцільна зрада. Але ми маємо пам’ятати одну істину – не створювати собі кумира і оцінювати всіх людей і заходи з огляду на конкретні результати.
  3. Ми прагнемо змін, ми готові за них боротися, але часто не готові самі змінюватися. Але зміна насправді можлива тільки тоді, коли ми своїм прикладом змінюємо реальність.

І наостанок. Ми маємо бачити не тільки зради і невдачі, але й свої здобутки й перемоги,  завдячуючи яким, ми можемо творити далі. Хто б там що не казав, але Майдан є успішним! Всі вимоги, з якими ми вийшли на протести, були виконані. І це наша перемога! Революція здійснилася. Але тепер перед нами довгий шлях Еволюції  і тому треба просто засукувати рукава і братися до системної і тривалої роботи.

 

/фото Катерини Недеснової