Коротка хроніка галицьких євреїв

Після відкриття “Простору синагог” у Львові тему єврейської спільноти у Галичині не обговорював лише лінивий. Історія галицьких євреїв та їхніх взаємин із національними групами, які населяли Західну Україну у період  з 18 по 20 століття, стала також і предметом нещодавньої лекції громадського діяча та доктора медицини Ендрю Залєвського.

Євреї з’явилися на Галичині ще у 14-му столітті. На час захоплення території Австро-Угорщиною їх кількість була дуже великою.  Окремі спільноти навіть отримали особливі права. Приміром, у 1765 році Королівські привілеї надали євреям Рогатина.

Польсько-русинська шляхта всіляко заохочувала євреїв селитися в Галичині. Тому згодом вони стають невід’ємною частиною економіки та міжнародної торгівлі. У майбутньому саме це й призвело до виникнення напруги. Перепис населення, проведений на початку правління династії Габсбургів, показав, що з двох мільйонів осіб, які проживали на території Галичини, 220 тисяч були євреями. Така велика кількість євреїв неабияк лякала австрійців, був дуже помітний контраст між Віднем та Галичиною.

У 1773 році юний цісар Йозеф ІІ вирушив у тур Галичиною, після якого зробив висновок, що терпимість до євреїв ніяк не шкодить країні.

Відтак євреї ще більше долучаються до життя Галіції. Міста, у яких вони оселяються, процвітають та стають осередками торгівлі. Наприклад, у Бродах, окупованих імперією Габсбургів у 1775 році,  53% населення були євреями.  Це місто активно співпрацювало із іншими країнами, налагоджуючи успішні торгівельні зв’язки, мало особливу цінність до цісаря. Відповідно, у 1779 році воно першим стає вільним торговим містом.

Про перші утиски єврейських общин на Галичині

Герцогиня Марія-Терезія, яка приходить до влади, почала активно протестувати проти єврейських общин у Галичині і всіляко намагалася зменшити їхню кількість. Для початку вона ввела податок на одруження для галицьких євреїв.

1776-й рік став переломним для євреїв, оскільки їхні права обмежили ще більше та віддалили від суспільства.

Утім за десять років ситуація починає змінюватися. Більшість заборон скасовані, а нещодавно виданий «Едикт про толерацію» обіцяє євреям не лише повернення прав, а й всіляке сприяння їх інтеграції у суспільство.

Проте, незважаючи на цей документ, базові права та свободи галицьких євреїв продовжують скасовувати.  З ініціативи австрійського громадського діяча Герца Гомберга були створені німецько-єврейські школи з обов’язковим вивчення німецької мови і введений податок на світло. Всі ці обмеження призвели до того, що євреї зосередилися на окремих сферах діяльності і послуг.

Про конфлікт євреїв реформаторів із ортодоксами

У Львові, який з 1812 по 1815 роки був столицею Галичини, з 42-х тисяч населення – 15 тисяч становила єврейська спільнота. Вони були вкрай  консервативні, носили інший одяг та, зазвичай, спілкувалися німецькою мовою. Натомість, прогресивні євреї прагнули розвиватися, часто відмовлялися від усталених правил та норм, що і призводило до певної напруги у їхніх колах. Реформатори на чолі із равином Абрахом Коном зіткнулися з великим опором ортодоксів. Але, незважаючи на це,  інтеграція євреїв лише посилилася –  вони жили серед різних національних груп, вивчали мови, розпочинали власні справи.

У першому десятилітті ХХ століття єврейська спільнота становить 11% населення Австро-Угорщини.

Про необхідність вивчати минуле та генеалогію

img_7792-1

“Галичина – це місцевість з непростою історією, тут все і всі пов’язані. У повсякденному житті євреїв та представників інших національностей було набагато більше напруги та конфліктів, ніж нам сьогодні відомо. Саме заради цього ми вчимо цю історію, щоб зробити її більш резонуючою та перенести на наступний рівень розвитку. Знання своїх коренів та минулого здатні зробити нас кращими”.

 

текст Марії Глушко

фото Марії Стрельцової