Святослав Максимчук, вірш Роберта Третьякова «Джерело»

“Працюючи у Харківському театрі імені Тараса Шевченка я познайомився з поетом Робертом Третьяковим. Він вчився в одній групі з Василем Симоненком і Борисом Олійником. За походженням, він був по батькові – росіянин, а мати – українка з Зеленого клину (Івано-Франківщина). І його доля була надзвичайно драматична. Він побував у мене в селі на Рівненщині 1964 року і пише поему “Волинські етюди”. Фрагмент з цієї поеми я хочу запропонувати слухачеві”, – розповідає Святослав Максимчук.

Поет, член спілки письменників України, шістдесятник Роберт Третьяков народився 26 лютого 1936 року в російському місті Перм, у родині військовослужбовця. З 1944 жив і працював в Україні. Закінчив факультет журналістики Київського університету. Почав друкуватися 1955 року. Будучи етнічним росіянином, Роберт Третьяков писав українською мовою. Помер 10 вересня 1996 року.
Збірки віршів: «Зоряність» (1961), «Палітра» (1965), «Портрети» (1967), «Поезії» (1971), «Ніжні розстані» (1972), «Мередіани крізь серце» (1975), «Осіннє скресання» (1980), «Поезії» (1986), «Тобі» (1991).

“Джерело”

Як добре коли є в людини, куди б її не занесло

Таке своє, таке родинне – містечко, селище, село
Свій Тясмин, Псьол свій або Горинь, велика річка чи мала
Коротше кажучи, свій корінь – свідомість свого джерела.

Ти можеш бути хоч на Марсі, на незвичайній висоті
Та знати завжди мусиш ти звідкіль прийшов і звідкіль взявся
«Сентиментальний вихиляс», – на це один мій друг скривився,
«Бо кожен взявся звідкілясь і кожен десь та й народився».

І щоб поглибити урок, додав серйозно і сердито
Про чийсь обмежений куток, і про свиню, і про корито
Я розумію в чім тут сіль, але свиня, – і грець із нею,
Бере потроху звідусіль і залишається свинею.

Я не герой. Я – син війни, одірваний од стріхи віхоть.
І часом болісно мені, що я не можу теж приїхати в своє село.
Його нема. Нема ні кленів, ні акацій.
Полтава, Сквира, Кінешма, – калейдоскоп евакуацій.

Усім нам, що пройшли цей шлях і не упали, не замерзли
Село, деревня і кишлак були вітчизною по черзі
Хоч де б я був, я завжди був під їхнім наглядом недремним
Я у загальному збагнув що значить для людей окреме