«Спочатку ми створюємо місто, а потім місто створює нас», – Володимир Поріцький

Володимир Поріцький – архітектор, урбаніст, учасник «Групи 109», яка нещодавно облаштувала сучасний Сквер Гідності на Сихові. У розмові з журналістами «Громадське.Львів» він розповів про те, чому так важливо створювати міста, що стимулюють людей до розвитку, та як для цього можна трансформувати Львів.

Якість міста – це та кількість задоволення, яке ти від нього отримуєш. Вона вимірюється кількістю необов’язкової діяльності, яку в ньому роблять люди. І чим більше часу проводиш за необов’язковими заняттями – тим місто є кращим.

Проблема сучасних міст в тому, що вони розвиваються для автомобілів, а не для людей. Для того, щоб місто було зручним, в ньому потрібно поєднати умови для авто, велосипедів та пішоходів, але з пріоритетністю саме на пішоходах і велосипедистах. Так, в модерному світі неможливо прожити без машини, однак все одно уся активність базується на ходінні пішки.

Через свою ширину й довжину проспекти є комфортними для автомобіля, проте не для пішохода. Вони є монотонними, і це людей стомлює. Для того, щоб покращити якість проспектів, є декілька шляхів. Це може бути зменшення кількості смуг для руху автомобілів, додання окремих ділянок для руху громадського транспорту, створення повноцінних велодоріжок за рахунок автомобільного шляху, а не шляхом скорочення тротуару. Насадження дерев, встановлення кафе з легкими терасами – все це ущільнює вулицю і робить її більш комфортною.

Першочерговим і основним для міста є життя, яке перебуває в ньому. Тож спочатку створюється воно, далі формується простір, і після цього вже зводиться будівля. І ключовим питанням тут є, що може зробити будівля для життя і простору, а не життя і простір для будівлі. Вона є лише складником і доповненням урбан-середовища.

Існує так звана теорія «межі міста». Вікно чи двері того будинку – це межа внутрішнього і зовнішнього середовища, приватного і публічного простору. Через цю межу ти можеш спостерігати за містом і якось впливати на його життя. З точки зору безпеки це дуже важливо, адже коли ти біля вікна, то можеш побачити якусь небезпеку. І навіть крикнувши, вже якось на це вплинеш.  З цих міркувань низькі будинки є кращими, бо чим вище перебуває людина – тим важче їй вплинути на те, що коїться внизу. Зв’язок з площиною тротуару втрачається після п’ятого поверху.

Міський простір має сприяти комунікації між людьми. Мають бути створені комфортні умови для того, щоб стояти, сидіти, слухати та спостерігати. Якщо ти забезпечиш ці базові потреби, інші види діяльності самі себе оправдають. Там, де зручно сидіти – тобі зручно читати книжку. Там, де зручно стояти в затінку, тобі зручно когось чекати. Збільшуючи кількість кафе та місць для сидіння, встановлюючи їх таким шляхом, щоб люди сиділи один навпроти одного, ви створите умови для візуального контакту, а відтак і для зручної комунікації.

Проблема центру Львова – це перенасичення. Причина – у частковій його атракції, але в основному це зумовлено відсутністю якісного простору в інших місцях. По суті, люди не мають великого вибору, тому сходяться в центр. Якби були комфортні умови біля їхнього будинку, такої потреби не було б.

Якщо створити умови для людей з обмеженими можливостями, то місто буде надзвичайно комфортним і для решти його мешканців. Обмежені можливості не лише в інвалідів – вони є і в людей поважного віку, і матерів з візочками теж. Для їхньої зручності має бути відсутність бар’єрності – наприклад, коли рівень тротуару збігається з пішохідним переходом.  Для когось буде менше проблем з пересуванням, а ти просто отримуватимеш задоволення від того доступу і від поверхні, якою ходиш.

Щоб зробити Львів більш екологічним, для початку треба створити зручні умови для користування громадським транспортом. Так, позитивні зміни є, але якби транспорт був комфортнішим, люди би більше користувались ним, а не власними авто. Крім того, слід розвивати велосипедну інфраструктуру, що в нас вже робиться, тому це лише питання часу.

Дехто говорить, що для того, аби впроваджувати якісні зміни в місті, спочатку треба виховати суспільство. Я вважаю, що умови і свідомість взаємодоповнюють одне одного. Так, треба вдосконалювати свідомість людей – і зміна простору є одним з інструментів цього вдосконалення. Спочатку ми створюємо місто, а потім місто створює нас.