Політична “джинса” чи право редакції?

Починаючи з 5 липня і по 23 вересня ZIK опублікував щонайменше 29 “новин”, немаркованих як реклама з посиланням на сайт партії «Новий час», а тамтешніх партійних спікерів у заголовках називав експертами, активістами, аналітиками, науковцями, профспілковими лідерами, фахівцями і лише зрідка тим, ким вони є насправді, –політиками. Жодне інше українське видання не приділяло цій новоствореній партії стільки уваги. В той час як редакторка ZIKу Тетяна Вергелес вважає, що редакція має право публікувати все, що захоче. Більше того, як виявилося, зв’язків між виданням та політичною партією є значно більше, ніж помітно на перший погляд.

Вперше про партію «Новий час» я дізнався перед місцевими виборами 2015 року. У червні 2015 року ця партія першою найбільш активно розпочала свою кампанію, ще до її офіційного старту. Десятки бігбордів та сітілайтів були розміщені у Львові та області. Партія, яка позиціонувала себе як «молоду», виявилося, була заснована ще у 1999 році, але під назвою «Ліберальна Україна». У реєстрі Мін’юсту у «Нового часу» досі вказана стара адреса веб-сайту (liberal-ua.org). Свою нинішню назву партія отримала у березні 2015 року – за півроку до місцевих виборів.

skrin-z-reyestru-novyj-chas

Влітку 2015 року партійні функціонери використовували ZIK в якості офісу, а сайт видання ZIK активно висвітлював заходи і заяви «Нового часу». У коментарі активістам громадського руху «Чесно» тодішня прес-секретарка партії Оксана Макух з цього приводу сказала:

«Ремонт в нашому офісі триває: я більшою мірою працюю вдома, не сиджу в офісі медіахолдингу ZIK, хоча ми з дуже багатьма колегами-журналістами, і, в тому числі, з ними, співпрацюємо».

pro-novyj-chas-u-zmi

Зі слів Оксани Макух, «Новий час» на виборах розраховував на подолання 5% бар’єру. Тоді ж Оксана Макух уникнула відповіді на запитання про фінансування партії та про її зв’язок із Петром Димінським.

«Робити якісь гучні заяви – хто фінансує, хто стоїть, хто буде фінансувати – наразі такого нема. І говорити, що хтось конкретно виділив таку-то суму грошей і намітив такий курс, і результат повинен бути отакий – такого нема. Трішки інші стандарти до організації роботи даної політичної партії», – казала вона.

До речі, про стандарти партії «Новий час». Про те, хто ж стоїть за цією загадковою партією, можна було б дізнатися із фінансового звіту партії, який «Новий час» мав подати до Національного агентства з питань запобігання корупції, однак не зробив цього (що нам підтвердили в самому НАЗК). За ненадання цього звіту статтею 212-21 Адміністративного кодексу України передбачено стягнення штрафу в розмірі від 300 до 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (тобто від 413 тис. грн до 551 тис. грн).

Попри ранній старт кампанії «Новий час» припинив свою діяльність у серпні того ж року, навіть не зареєструвавши кандидатів на вибори у ТВК. Після  тривалої перерви “Новий час” знову виринув у липні 2016 року – активізувався партійний сайт, де публікувалися позиції та заяви різних її представників. Майже одночасно з цим ZIK почав розміщувати абсолютну більшість цих матеріалів на власному сайті. Перші матеріали ретранслювали коментарі представників партії з інших областей, зокрема з Вінниці, Херсону, Черкас, Харкова, Рівного, Житомира, Чернігова та Кропивницького. При цьому у кожному місті є лише по одному спікеру. Наприклад, медичну тему в «Новому часі»коментує Павло Слободянюк з Вінниці. У заголовках своїх матеріалів на ZIKу його називають експертом, медиком та фахівцем. Загалом на сайті видання виявлено 5 матеріалів, де спікером є згаданий Павло Слободянюк.

Місто, в якому є більше одного коментатора, – це Львів. Їх тут аж чотири: Назар Мазур, Андріан Фітьо, Андрій Свищ та Тарас Максим’як. Останніх двох партійний сайт та ZIK цитують лише по одному разу, тоді як Андріана Фітя та Назара Мазура – чотири та три рази відповідно. Що цікаво, львівські коментатори «Нового часу» особливо зосереджуються на критиці мера Садового й дотичних питань Грибовицького сміттєзвалища, страйку львівських перевізників, будівництва трамвайної колії на Сихів. У всіх випадках коментарі мають негативне забарвлення.

Додаємо таблицю із усіма заголовками матеріалів ZIKу, джерелом яких є сайт партії «Новий час» і які водночас мають прив’язку до Львова та Львівської області.

zapysaty

Я поцікавився у редакторки інформаційної агенції ZIK Тетяни Вергелес, чому видання приділяє так багато уваги «Новому часу»та якими є стосунки  медіа з цією партією. На що вона відповіла:

«Нам подобається їхня інформація, те що вони дають… от ми і даємо. В нас є і «Аграрна партія» і інші партії. Що ми вважаємо за потрібне, беремо. Будь-які партії беремо».

На уточнююче запитання про те, що видання ретранслює буквально кожну новину з сайту «Нового часу» Тетяна Вергелес відповіла, що це “право редакції” та, посилаючись на зайнятість, поклала слухавку.

Дійсно, на сайті ZIKу часто можна зустріти матеріали про «Аграрну партію України», в яких цитують винятково лідера партії Віталія Скоцика та ілюструюють їх його фотографіями то з колоском, то на комбайні. На сайті ZIKу з липня по вересень є 17 “новин” про «аграріїв». Наприклад, 15 вересня цього року ZIK опублікував одразу два матеріали (тут і тут), побудованих на цитатах Віталія Скоцика.

Але повернімося до «Нового часу». Один з топ-спікерів партії у Львові Назар Мазур не знає, де знаходиться партійний офіс.

«Він десь є в Києві, а у Львові немає», –  відповів Назар у телефонній розмові.

Назар Мазур називає себе “активістом партії”, хоча на сайті Єдиного реєстру громадських формувань він вказаний як член керуючої ради  партії «Новий час».

Варто також зазначити, що не лише ZIK ретранслює інформацію з партійного сайту, а й «Новий час» активно передруковує у себе новини з ZIKу. Особливо впадає в око, що партійний сайт передруковує критичні матеріали про військового прокурора Матіоса і власні матеріали критичні матеріали про Дмитра Добродомова.

Можемо лише припускати, чому ZIK так ревно стежить за оновленнями сайту партії «Новий час» і за діяльністю Віталія Скоцика з «Аграрної партії України». Також залишається відкритим питання, чи ZIK використовують для просування партії, чи навпаки «Новий час» використовують для формування політичного порядку денного у ЗМІ. Про це дізнаємося з часом. Звісно, можна сказати, що просування якоїсь партії/й є “правом редакції”, однак, це не чесно по відношенню до читачів, оскільки згідно з опитуванням лише 47% читачів здатні самостійно відрізнити “джинсу” від реальних новин. Нечесно це і по відношенню до колег по цеху, оскільки рівень довіри до українських ЗМІ і так становить всього 35%. Однією з причин такого низького рівня довіри, зокрема, може бути і розміщення замовних матеріалів.

P.S. від 26 вересня, дня коли я спілкувався із редакторкою ZIK Тетяною Вергелес, і до 5 жовтня видання не опублікувало жодного матеріалу із сайту «Нового часу». Перед цим такі публікації з’являлися кожні 2-3 дні.