Медійні підсумки року. Львів

Для львівських медіа цей рік був вкрай насиченим. Окрім загальноукраїнських, не бракувало резонансних тем і у Львові. Трагедія у Грибовичах, “мандрівне сміття”, постійні конфлікти із перевізниками, проблеми з забудовниками, труднощі із виділенням землі і житла ветеранам АТО, штурм Ратуші і зриви сесій. Попри те, що ці події знає вся країна, їх причини і наслідки розуміє далеко не кожен. Брак розуміння обумовлений недостатньою кількістю інформації по темі. А ті, хто, згідно з законом, мав би заповнювати ці інформаційні прогалини, на жаль, цього не роблять.

Отож  почнемо з порушень прав журналістів.


 

Найбільший порушник прав журналістів в області – Львівська міськрада

У 2016 році у Львові та області було зафіксовано 11 випадків порушення прав журналістів. 8 з них стосуються ненадання або зволікання з наданням відповіді розпорядником публічної інформації на інформаційні запити від журналістів та редакцій.  Про дані порушення повідомляли журналісти каналу “1+1” та  видань “Дзеркало тижня”, “Варіанти”, “Наші гроші.Львів”, “Громадське.Львів”, “Дивись.info”, ІА ZIK.

У семи із восьми випадків порушником є Львівська міська рада або підпорядковані їй комунальні підприємства. Фактично у всіх випадках інформаційні запити стосувалися резонансних тем, приміром ситуації із Грибовицьким сміттєзвалищем. У зв’язку з цим, теми, які найбільше потребують роз’яснення, залишаються нерозкритими. 

Ще один випадок порушення права на доступ до публічної інформації був зафіксований у Дрогобичі, де міська рада та підпорядковане їй комунальне підприємство не відповідали на запити видання “Медіа Дрогобиччина”.

Лише у одному випадку із восьми журналісти звернулися до уповноваженої з прав людини зі скаргою на ненадання інформації. Результату розгляду справи варто очікувати вже наступного року.

Серед інших порушень також цензура (зняття з ефіру запису програми на “Львівському радіо”), перешкоджання зйомці (під час конфлікту навколо виселення наркологічного диспансеру з смт. Дубляни завідувач райлікарні Любомир Дмитришин зачинив двері перед журналісткою видання “Медіа Дрогобиччина”, а потім намагався перешкоджати зйомці), погрози через соціальні мережі (на адресу редактора видання “Прикордоння.інфо” Андрія Бучка через публікацію про неповнолітніх мотоциклістів-порушників). У останніх двох випадках журналісти звернулися до правоохоронних органів.

Інформації багато – розуміння мало

Згідно з монsторингами ІМІ, проведеними у вересні та у листопаді, в середньому 60-70% новин на львівських сайтах є незбалансованими. Тобто у більшості випадків новини мають лише одне джерело. Риторичне запитання: чи сприяє це якісному інформуванню аудиторії?

Окрім цього, близько 30% новин не мають ідентифікованого джерела інформації чи мають некоректні посилання, відтак їх достовірність викликає сумніви.

Також хотілось би звернути увагу на одну з головних, на мою думку, проблем місцевих сайтів – поверхневість новин. Майже всі вони розповідають читачам, що сталося, хто та що про це сказав. Водночас такі новини не дають жодного розуміння, чому так сталося та до чого це може призвести. Видання воліють передавати оціночні судження і заяви політиків (і “політиків”), активістів (і “активістів), експертів (а часто “експертів”). Дійшло до того, що львівські активісти стали універсальними коментаторами будь-яких тем. Садовий і сміття – будь ласка! АТО – ось вам! Перемога Трампа на виборах у США – не проблема! І все це коментує одна людина. Такі “новини” з’являються на сайтах здебільшого через соціальні мережі. А чом би і ні? Значно легше скопіювати і вставити чийсь допис, ніж шукати контакти і брати коментар у справжнього фахівця. Маємо навіть випадки, коли видання ретранслювали анонімні дописи із спільнот у фейсбуці.

Одним з основних джерел інформації є також прес-релізи та матеріали із сайтів правоохоронних органів та органів влади. Зловживання інформацією з таких джерел на рівні з дописами з соцмереж перетворює медіа у ретранслятор. По суті, значну частину багатьох редакцій можна було б замінити простенькою програмою, яка б генерувала контент із сайтів органів влади і дописів обраних активістів, експертів, політиків.

На жаль, порядок денний для медіа продовжують формувати політики, а роль журналістів зводиться до надання майданчику для висловлення. Через це залишається обмаль місця для матеріалів, які дійсно були б корисними читачеві. Ще менше місця залишається для правди, яку в медіа підміняють позиціями.

Наприклад, мені би дуже хотілося почитати матеріал про те, яким чином перенесення зупинок приміських маршруток на окраїну міста вплинуло на трафік у Львові, на комфорт користувачів цього транспорту, які щодня доїжджають у Львів на працю і навчання. Після низки матеріалів на основі коментарів чиновників і депутатів про цю тему всі чемно забули.

Джинса понад усе!

Найпоказовіший приклад із джинсою ми зафіксували у липні. Тоді під час конфлікту з міською радою і мешканцями будинків на розі вулиць Варшавська-Соснова забудовнику “Львівагропромбуд” вдалося заручитися підтримкою чи не половини місцевих інтернет-видань. При цьому матеріали забудовника в цих виданнях зникали лише у періоди затишшя самого конфлікту. Ще кілька подібних випадків, як от з джинсою “Аграрної партії України” та партії “Новий час”, демонструють, що значна частина редакцій між прибутком від джинси і репутацією обирає перше. Однак спостерігаємо також тенденцію, коли окремі видання значну частину своїх комерційних матеріалів маркують, хоч і неналежним чином. Поширеним маркуванням комерційних матеріалів є позначка “прес-реліз”. З одного боку таке маркування не відповідає жодним стандартам, однак це вже є своєрідний компроміс. Йдеться, у першу чергу, про матеріали ресурсу ZAXID.NET. Хоча у грудні і там відбувся певний “відкат”. Наразі не зрозуміло, це зміна редакційної політики чи серія випадковостей (приклади матеріалів без маркування можна побачити тут і тут).

Маленькі приємні перемоги

“Наших” побільшало у столиці. Амбіцій і бажання завоювати всеукраїнську аудиторію призвели до того, що редакції 24 каналу і ZIKу перенесли свої студії у Київ. Важко фантазувати щодо їхніх шансів хоч якось потіснити лідерів ринку, але дещо їм вже вдалося зробити. До прикладу, сайт 24 каналу увірвався у ТОП-5 найвідвідуваніших новинних сайтів країни. ZIK також займає хорошу позицію і постійно входить у ТОП-30 новинних сайтів. Серед місцевих львівських інтернет-ЗМІ, які за рік суттєво наростили свою аудиторію, видання Твоє місто (міцне 4 місце) та Дивись.info, якепісля призупинення діяльності і зміни власника наростило аудиторію та включилося у боротьбу за першу п’ятірку найвідвідуваніших львівських видань.

Крім цього, з’явилося кілька нових інтернет-видань: Lviv.com (видання для активної молоді про ІТ, стартапи, подорожі, новинки тощо) та Форпост (видання на 100% зосереджено на політиці, у першу чергу львівській). Щоправда, на обох сайтах бракує інформації про власників. Наостанок команда журналістів “FM Галичина”, яка влітку пішла з радіо через конфлікт із адміністрацією, заснувала новий власний проектДуже радіо.