Маєток Фредра-Шептицького: краса нетуристичного Львова

Біля містечка Рудки, у селі Вишня, є палацовий комплекс із озером, фонтаном та великим парком, – це маєток польського графа. Іноді, туристи натрапляють на це місце і дивуються його красі: воно є маловідомим на туристичній мапі області. Про секрети палацу Фредра розповідає головний редактор журналу “Ї” Тарас Возняк.

“Знайомство із маєтком відбулося цілком випадково 15 років тому. Влітку подорожуючи Україною, потрапили у Рудки, й із здивуванням відкрили для себе палацовий комплекс Александра Фредро, озеро й парк. Це була така приємна несподіванка, адже, у порівнянні із руїнами багатьох історичних споруд у області, цей маєток зберігся добре, бо спершу, у ньому був технікум, а тепер він є у структурі коледжів Аграрного університету. Будівля завжди мала господаря, тому й збереглась.

“Онуком графа Александра Фредро – польського комедіографа та ад’ютанта Наполеона є Андрей Шептицький”

Для українців більшої особи у ХХ-му сторіччі, ніж митрополит Андрей Шептицький, мабуть, і немає. Адже, він був монархом у Галичині,, фактично в час, коли української влади не було, держави не було, а політичні партії не мали такого впливу, як сам Шептицький. Цей палацовий комплекс, значною мірою, пов’язаний із ним: Андрей Шептицький є онуком графа Александра Фредро – польського комедіографа та ад’ютанта Наполеона. Для наших національних комплексів меншовартості це несподівано, але – це факт. Спадщину роду Фредро-Шептицьких у їх селі Прилбичах радянська влада знищувала, їх двір не зберігся. Тому, цей маєток в селі Вишня, де виросла мати митрополита Софія,  є важливим. Він у порівняно доброму стані, і є, практично, останньою пам’яткою про родину митрополита.

1)

Це місце заслуговує на відродження, на культурне життя. Нещодавно на місці поставили вказівники до замку, на фасаді палацу є мармурова таблиця двома мовами – польською та українською. Всередині маєтку є кімната пам’яті роду, багато людей долучалось до відновлення місця із обох країн.

Поляки привозили молодь, що ставила вистави, ще ми пробували упорядкувати парк, який має 12 гектарів. Будівля потребує ремонту даху та фундаменту. І, безперечно, коштів. Маєток може стати осередком зустрічі молоді та всі ініціативи потребують політичної волі, уяви та креативного підходу. Локальний  туризм у такі місця може й не стане масовим та розвиватись може, бо він є своєрідним та привабливим для людей.

Коли ми маємо останній, дійсно великий пам’ятник роду Фредро-Шептицьких, але будуємо якісь муляжі,то краще зберегти те, що автентичне, а не імітувати пам’ять в соцреалістичних формах.”