«Краще Шептицький, ніж якісь матюки»

Львів’янам подобається графіті, на якому зображений Митрополит Андрей Шептицький на стіні Стрийського ринку. Церква воліла б інше місце, а самому Шептицькому було б ніяково.

Стрийський ринок. На зупинці люди чекають на автобус. А зі стіни на них споглядають три пари очей. Це очі Митрополита Андрея Шептицького, портрети якого – в юності, зрілості й старості – зображені на стіні ринку. Графіті молодого художника Андрія Савчишина приурочене до 150-річчя від дня народження Шептицького, а сам проект утілений у межах соціально-мистецької кампанії «Говорять стіни Львова» партії «Демократичний альянс».

За словами художника, багато перехожих, поки він малював, схвально відгукувались про роботу. Але були й такі, що скептично реагували на місце, обране для зображення Митрополита. Мовляв, стіна ринку, до того ж, розписана лайливими словами, не є полотном, гідним возвеличення такої постаті.

«Надзвичайно», «дивовижна краса», «вершина всього», «краще Шептицький, ніж якісь матюки» — почули ми від перехожих, запитуючи, як вони ставляться до цього зображення. Із тридцяти опитаних проти графіті не висловився ніхто.

«Раніше тут були матюки, тому трохи разить око, але то є краса і духовна людина зверне увагу», — каже 68-річна львів’янка Ярослава Орестівна.

А 53-річна пані Валентина вважає, що рішення зобразити на цій стіні саме Шептицького було правильним:

«Адже ні в кого рука не підніметься його замалювати — голодранці, які не мають що робити, не будуть паскудити стіни».

Графіті з Андреєм Шептицьким на стіні Стрийського ринку у Львові

 

Прес-секретар Львівської архиєпархії Української Греко-католицької Церкви отець Павло Дроздяк схвалює саме графіті, проте каже, що доречніше було б знайти іншу локацію.

«Як священик я волів би спокійніше місце, — каже він. — Постать Митрополита нагадує мені про Бога. Стіна ринку є місце нечисте,  якась інша локація була б доречнішою. Адже, якщо Митрополита Андрея проголосять блаженним, зображення на стіні набудуть іншого характеру — перетворяться на ікони».

За словами отця Павла, якби художник звернувся до Церкви, вона допомогла б знайти жертводавців для втілення його задуму в іншому місці. «Те, що молоді художники в такий спосіб намагаються популяризувати постать Митрополита, є добре. Але на відкритій стіні хтось чи щось може пошкодити образ праведного», — ділиться він побоюваннями.

Утім, голова секретаріату львівського «Демальянсу» Святослав Могиляк запевняє, що ініціатори проекту зроблять усе, що від них залежить, аби зберегти графіті в доброму стані.

Благословення на зображення сюжету сакрального мистецтва, яке мав би дати греко-католицький отець Севастян Дмитрух, ініціатори проекту не отримали. Проте, за словами Могиляка, є неофіційне погодження з боку Церкви — її представники бачили й ухвалили попередній макет. Малюнок і напис було розроблено разом із доктором наук із соціальних комунікацій, викладачем Українського католицького університет Михайлом Перуном.

Спершу проект планували втілити на стіні «Львівської політехніки» біля пам’ятника Митрополиту. Проте, за словами Святослава Могиляка, керівництво університет відтягувало початок роботи на два місяці.

«Ми тісно співпрацювали з Церквою й подали заявку на благословення графіті до Архиєпископа Ігоря Возняка. Але розгляду так і не дочекались, бо актуальність створення малюнка втрачалась кожен день», — пояснює Могиляк.

Тому й вирішили перенести проект на попередньо відновлену стіну Стрийського ринку на Волоській. Ця вулиця велелюдна, а це відповідає місії проекту — щоб мешканці міста могли більше дізнатися про Шептицького та його внесок у розвиток культури. Зараз осередок партії шукає кошти, щоб підсвітити зображення на стіні. Конкретних планів на випадок, якщо Митрополита проголосять блаженним, організатори проекту не мають: «будемо думати, що робити, будемо говорити з Церквою».

А що сказав би сам Митрополит? Релігієзнавець, віце-ректор УКУ Мирослав Маринович припускає, що його реакція на графіті була б негативною.

«Шептицький був скромним чоловіком, і така прослава за життя була б йому невідповідною, — пояснює Маринович. — А найважливіше, що він жив у зовсім інші часи, коли до церковного сану ставились із великим пієтетом. Тому на такі графіті негативно відреагували б передусім віруючі люди, вважаючи це неадекватною фривольністю».

Графіті з Андреєм Шептицьким на стіні Стрийського ринку у Львові

Проте, наголошує Мирослав Маринович, часи змінились, тому слід оцінювати феномени нашого часу за сучасними етичними й культурними мірками.

текст Єлизавети Сокуренко, фото Лізи Сівєц