Андрій Курков про кордони, птаха одуда та Англію без англійців

14805644_185306528585036_1216037389_n

    Львів’яни першими в Україні отримали нагоду погортати «Шенгенську історію», щойно видану в харківському видавництві «Фоліо» книжку Андрія Куркова. Її автор – напевно, найвідоміший у світі сучасний український письменник. Його книжки перекладені понад тридцятьма мовами. Щоб написати «Шенгенську історію», йому довелося тридцять років їздити до Англії, двадцять п’ять – до Франції, дванадцять – до Литви, про яку, власне, і є ця книжка.

«Шенгенську історію» письменник розпочав чотири роки тому, проте перервав роботу над нею через Майдан та подальші події на сході України. Роман вийшов серйозним, у ньому є згадки про події 30-их та 40-их років у Литві, представлені головні міфологеми литовської історії за останні сто років.

Андрій Курков вирішив розповісти про Литву країнам Європи та Світу, щоб подякувати литовському народу за підтримку України під час Помаранчевої революції та наступних суспільно-політичних подій у нашій державі. «Роман не розповідає буквально, куди їдуть мігранти. Книга про те, як вони собі уявляють своє щастя і що трапляється, коли люди без життєвого досвіду та з романтичною уявою приїжджають в чуже місце та пробують там укорінитися», – каже автор. Письменник намагається зрозуміти, що трапляється з людиною, коли перед нею піднімають шлагбаум, а їй не обов’язково кудись мандрувати та шукати щастя в інших країнах.

14753347_1296789613685500_2488411365728360871_o

 

            Про місцеві особливості

Презентація книги збіглась із датою смерті Джека Керуака – культового американського письменника та літописця покоління бітників, автора роману «У дорозі». Письменник згадує, що попередній роман почався із дня смерті Джимі Хендрікса і в цьому є певна доля іронії. «У 2010 році я відірвався від Києва у своїх романах, і вибрав дорогу до Львова. Разом з Аліком Олісевичем ми багато ходили по місту перед тим, як написати книгу», – згадує Андрій Курков. У романі «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», який був опублікований ще у 2012 році, з’явився персонаж на ім’я Андрюс, який є литовцем. Андрій Курков жартує, що у книзі про Львів він тренувався писати про Литву.

Письменник зауважив, що під час поїздок можна помітити дуже цікаві речі, про які не знають навіть місцеві мешканці. Наприклад, на півночі Франції, біля міста Аррас, розташоване мінне поле часів Першої світової війни, просякнуте снарядами на десять метрів углиб. Його пробували розмінувати кілька разів, проте кожного разу після цього там гинули люди. Уряд навіть робив спроби віддати цю територію Канаді, оскільки там загинуло близько 15 000 канадських солдат. «Коли я побачив цей порепаний горбатий ліс, одразу зрозумів, що використаю його у романі. Це символ того, як минуле нам постійно нагадує про себе», – розповідає письменник. У цьому регіоні існує мода на все канадське, тут навіть можна купити популярний у Канаді кленовий сироп.

Загалом, у кожної країни багато таємниць. Мало хто знає, що Литва була єдиною радянською республікою, де на увесь Союз робили чорні скриньки для літаків. Тобто з самого початку литовцям довіряли майбутню катастрофу. Андрій Курков також зазначає, що Литва – це країна з найбільшим у світі музеєм чортів у місті Каунас та єдиним у Європі музеєм ангелів у містечку Анікщай. А ще у литовців два Ісуса Христа – один звичайний, а другий сидить підперши щоку та скорбить по литовцям. Особистого Ісуса жодна інша нація в Європі не має.

14700919_1296791070352021_1250608706951899065_o

 

            Про головних героїв «Шенгенської історії»

Дія роману починається увечері 20 грудня 2007 року, оскільки 21 грудня опівночі на литовсько-польському кордоні піднялися шлагбауми і литовцям стало непотрібно показувати паспорти. У цей вечір на кордоні зустрілись три молоді пари, які познайомилися на рок-фестивалі на кордоні з Білоруссю. Молоді люди вирішували у яких європейських країнах шукатимуть щастя. Одна пара мріяла потрапити в Лондон, друга – в Париж, а третя хотіла до Рима (проте так і не змогла виїхати). Героям книги від вісімнадцяти до двадцяти років, вони народилися у незалежній Литві і нічого не знають про Радянський Союз. Письменник каже про своїх головних персонажів: «Я не міг передати цим героям свій досвід, я залишив їх справжніми. Вони наївні, практичні настільки, наскільки практичними можуть бути або хіпстери, або люди, що росли у достатку. Вони сприймають світ поза Литвою, як продовження свого маленького світу. Вони думають, що країни відрізняються мовами, а не законами, традиціями чи звичаями. Це дало мені змогу порівнювати литовців з поляками, німцями, угорцями, румунами, сербами… Серед персонажів другого ряду дуже багато різних національностей, навіть є один на всю Англію англієць. Чому один – про це я поки не буду казати».

Окрім вище зазначених трьох сюжетних ліній, є іще четверта філософсько-романтична – про персонажа, якого вигадав не автор. Поет Марцеліюс Мартінайтіс писав про литовця на ім’я Кукутіс (або ж птах Одуд). Невідомо, коли Кукутіс народився, проте під час Першої світової війни він втратив ногу і з того часу ходив на дерев’яній. Андрій Курков знайшов Кукутісу місію – він допомагає литовцям, які опинились за кордоном та потрапили у біду, проте завжди запізнюється і нікого не встигає врятувати. У книзі навіть є карта мандрівок Кукутіса по Європі. Цей сюжет показує всю історію Європи, європейської свідомості і психології 20 століття від Першої світової війни, зачіпає тему, куди пропала Східна Пруссія і східні пруси.

У книзі багато цікавих легенд та ілюстрацій. Ось фотографія своєрідного монументу литовському поету Йонасу Білюнасу. Він автор книги «Світоч щастя», тому для нього створили на пагорбі біля моря пам’ятник у вигляді маяка, на якому дійсно загоряється світло. Письменник зазначає: «Литовці – це справді дуже цікава нація, і, на жаль, ми поки мало знаємо про них. Але сподіваюсь, що їхня література, цікава та магічна, прийде до нас в перекладах українською мовою».

14707932_1296790050352123_3508183629227937476_o

 

            Про труднощі перекладу

Андрій Курков обіцяє, що навесні роман буде опублікований українською мовою. Литовською, можливо, вийде через рік–півтора. Перекласти таку об’ємну книжку англійського буде коштувати близько 12 000 – 15 000 фунтів. Маленькі видавництва таку суму не потягнуть, а великим потрібна велика промоційна кампанія. «Перекладна література в Європі читається мало, але я сподіваюсь, що книгу читатимуть у Франції, адже тут згадуються цікаві французам місця. Також думаю, що роман читатимуть в Англії, оскільки описана тут країна – це Англія без англійців. Емігранти залишаються окремим світом не адаптуються і не інтегруються, не помічають англійців, які живуть поруч. Два паралельні світи. Моя книга також про умовність співвідношення націй та країн», – підсумовує автор.

У планах Андрія Куркова – документальна книжка про українських хіпі, якою зацікавились австрійські видавці. Письменник каже: «Стільки сюрреалізму, скільки у нас, в придуманих світах не знайдеш. Крім того, увесь наш сюрреалізм народжений з нашої реальності. Я ніколи не буду писати фантастику».

Презентація книги Андрія Куркова продовжила серію літературних зустрічей на «Вірменці», присвячених відомим подіям та особистостям – художникам, музикантам та письменникам.

 

Текст: Катерина Москалюк

Фото: Діана Горбань та Катерина Москалюк