«Я втомилась боятись і приховувати», – колишня працівниця секс-індустрії

Заняття секс-роботою в Україні – адміністративне правопорушення, що карається штрафом. Однак жінки, що працюють у цій сфері, не захищені від насильства і стигматизації з боку клієнтів і правоохоронців. Розвінчати стереотипи щодо цих жінок і привернути увагу до проблеми скасування відповідальності за проституцію прагнули творці документальної стрічки «Білий танець».

“Це дуже небезпечна професія, тому мені було цікаво, як дівчата до неї приходять, які труднощі в них виникають, –  розповідає режисерка стрічки Ксенія Кравцова на львівському показі «Білого танцю». – В нашому суспільстві є певні стереотипи щодо жінок, які цим займаються. Я здивувалась, довідавшись, що працівниці комерційного сексу – це звичайні жінки, які несуть свій хрест і не втрачають особистості за жодних обставин”.

У фільмі знімалися реальні працівниці секс-індустрії, що розповіли свої історії. Деякі з них уже не працюють у цій сфері, але вважають, що мають допомогти жінкам, які залишились там.

“Я здивувалась, довідавшись, що працівниці комерційного сексу – це звичайні жінки, які несуть свій хрест і не втрачають особистості за жодних обставин”, – режисерка

“Я втомилась боятись і приховувати те, чим займалась, – говорить одна з героїнь стрічки Олена. – Є дуже багато проблем, про які варто говорити. Я зараз не працюю у секс-бізнесі, в мене інша робота, чоловік і двоє дітей. Однак я далі допомагаю тим, хто цим займається – наприклад, розповідаю цим жінкам про їхні права. Про те, що в них узагалі є права”. 

14812866_187815351667487_1530725628_o

Олена працює в доброчинній організації «Легалайф Україна», яку створили працівниці секс-індустрії. Їхня мета – правовий захист секс-працівниць і декриміналізація проституції. Зареєстрували дві петиції (до Президента та на Change.org), разом із народними депутатами розробляють законопроект. А починалось усе, згадує засновниця організації Наталя Ісаєва, з особистої історії:

“Я стала жертвою правоохоронних органів. Поліцейські хотіли оформити на мене «проституцію» за те, що я почала розповідати іншим жінкам про їхні права та про обов’язки правоохоронців. «Проституція» – це стаття 181-1 Адміністративного кодексу; практично те саме, що перейти дорогу в неналежному місці. Але за це з вас не візьмуть грошей і не битимуть, а лише попередять, що так не можна. Секс-працівницям, натомість, постійно погрожують поліцейські”.

 На думку Наталі Ісаєвої, єдиний правильний шлях – це скасування відповідальності за добровільну секс-роботу серед повнолітніх. При цьому варто посилити покарання за примушування до надання сексуальних послуг і використання в секс-бізнесі дітей. «Легалайф Україна» займається такими випадками: тут цілодобово працює телефон довіри й адвокат, готовий у будь-який час виїхати на виклик.

“Потрібно зрозуміти: ми не хочемо, аби проституції стало більше. Важливо, щоб ті, хто вже цим займається, не потерпали від погроз і стигматизації”, – пояснює засновниця «Легалайфу». За даними організації, лише в Києві секс-бізнесом займаються близько тридцяти тисяч жінок.

14876220_187815341667488_46807401_o

“Працювати в цій сфері дуже важко. Спершу ти переступаєш через власні цінності, через себе, потім відчуваєш стигму й дискримінацію, а далі вже не можеш із цього вирватись, – розповідає Наталя Ісаєва. – Багато хто намагається. Колись ми допомогли одній дівчині зробити паспорт, щоб вона могла знайти іншу роботу. Два тижні простажувалась, їй навіть не заплатили, і вона повернулась назад”.

“Спершу ти переступаєш через власні цінності, через себе, потім відчуваєш стигму й дискримінацію, а далі вже не можеш із цього вирватись”.

За словами правозахисниці, чимало жінок ідуть у секс-бізнес, щоб прогодувати своїх дітей.

«Я – мати одиначка, – каже вона. – Раніше держава платила триста гривень на місяць, і цього вистачало на те, щоб мій син міг доїхати на автобусі до училища. Зараз нема навіть цього. Також у цей бізнес ідуть дівчата з інтернатів і кризових сімей, яким потрібно на щось жити. Більшість із них не заробляла б таким чином, якби в країні був хоч трохи вищий рівень життя».

Кримінальну відповідальність за проституцію замінили адміністративною 2006 року, але звичайним секс-працівницям це життя не полегшило. Представник експертної групи «Поліція під контролем» Євген Крапивін говорить, що залучення поліцейських до секс-індустрії – поширена практика.

“Держава говорить, що секс-робота – це правопорушення, з яким треба боротись, – коментує експерт. – Та поки що це лиш імітація боротьби. Наприклад, є неформальні домовленості між поліцейськими, сутенерами, охоронцями тощо. Це створює для секс-працівниць проблеми – часом вони змушені розплачуватись із поліцією за «допомогу» зовсім не грішми. Після такого ніхто з жінок не звертатиметься у відділок, якщо там їх так само постійно стигматизують”.

maysternya-26

 Євген Крапивін називає боротьбу з проституцією неефективною.

«Можна боротись, але для цього потрібно створювати ефективні методи протидії. З іншого боку, можна не боротись і легалізувати секс-бізнес у тій чи іншій формі. Є також третій варіант: напрацювати інший шлях разом із соціальними працівниками і правозахисниками», мотивує він необхідність змін.

/текст Анастасії Іванців, фото Катерини Москалюк