Скандальне будівництво на Варшавській – як іспит для львівських ЗМІ

   Я переконаний, що у Львові немає жодного неупередженого суспільно-політичного видання. Жодного. Причин цьому є безліч.

Серед найсуттєвіших – вплив власників, що використовують свої медіа як інструмент захисту/нападу, особиста чи політична заангажованість окремих редакторів і журналістів. Деколи ж медіа банально намагаються вижити і прагматично публікують замовні матеріали. В окремих випадках ці ж матеріали вони охоче публікують безкоштовно, лише тому, що матеріал збігається із їхньою політичною позицією чи подає у “правильному” світлі опонентів власника. Ще один важливий момент: абсолютна більшість контенту у місцевих ЗМІ – це ретрансляція прес-релізів, постів із соцмереж, заяв чиновників, політиків та силовиків. Це спрощує роботу редакцій настільки, що потрібно лише розшифрувати, скопіювати, зрідка поредагувати та опублікувати. Але чи має це щось спільне із журналістикою? Особливо тоді, коли ідеться про конфлікти, в яких медіа стають однією зі сторін і чи не найдостовірнішим способом оцінити ситуацію стає контент.  Показовим є приклад висвітлення конфлікту з будівництвом ЖК “Оранж”  по вулиці Варшавській.

   У шести місцевих виданнях лише за липень я виявив понад три десятки матеріалів, що висвітлюють винятково позицію забудовника “Львівагропромбуд”. Лише одне видання маркувало ці матеріали як “прес-реліз” і “рекламу”, тоді як інші п’ять ці ж статті не маркували взагалі. Частину з них було розміщено на комерційній основі, щодо решти, то знати напевне чи це “джинса” ми не можемо.

Про що ми взагалі говоримо?

   Історія сягає своїм корінням ще 2014 року, коли питання про виділення під забудову землі на розі вулиць Варшавської та Соснової вперше потрапило до порядку денного пленарного засідання Львівської міської ради (остаточно ухвалу прийняли аж у березні 2015 року). У серпні-листопаді 2015 року “Львівагропромбуд” отримав всі потрібні дозвільні документи на будівництво  триповерхового будинку, однак зіштовхнувся із спротивом місцевих мешканців. Також на сайті ЖК “Оранж” (саме так мав називатися новий будинок) та ще принаймні на одному сайті з продажу нерухомості з’явилися оголошення щодо попереднього продажу квартир у будинку на 10 поверхів. У листопаді 2015 року міський голова звернувся до прокуратури з проханням призупинити продаж квартир, а міська рада поступово почала скасовувати дозвільні документи. Так розпочався затяжний конфлікт між забудовником та ЛМР.

   Нова хвиля конфлікту почалася з того, що 6 липня о 5 ранку забудовник у супроводі охоронців спробував загнати на територію будмайданчику вантажну техніку. За дивним збігом обставин, саме перед цим хтось хвацько спиляв дорожній знак, який забороняв проїзд вантажній техніці.

Як відреагували медіа і що відбувалось в інформаційному полі?

   “Львівоблагропромбуд” цього дня себе жодним чином не проявляв в інформаційному плані. Натомість, основним джерелом інформації для місцевих видань була прес-служба ЛМР, яка, у свою чергу, посилалася на Шевченківську районну адміністрацію Львова. Частина ресурсів посилалися також на інформацію із фейсбук-сільноти “Варта1”. Тобто, видання здебільшого ретранслювали позицію місцевої влади. Під вечір Zaxid.net опублікував розлогий матеріал, у якому використав коментарі в.о. начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції Степана Гарасюка ,керівниці юридичного управління міськради Гелени Пайонкевич та місцевих мешканців. Невідомо, чи Zaxid.net намагався взяти коментар у самого забудовника, але його позиція у матеріалі відсутня.

   Наступного дня забудовник пішов у інформаційний контрнаступ – на сайтах видань Гал.інфо та Новий Погляд був розміщений фактично один і той самий матеріал без належного маркування та навіть без посилання на прес-службу “Львівоблагропромбуду”. Чого вартує один лише заголовок на Галінфо:

заголовок гал.інфо 07.07

   Більш насиченим інформаційне поле стало 9 липня. Одразу чотири видання опублікували один і той же матеріал, що висвітлював позицію “Львівоблагропромбуду” –  Варіанти, Галінфо, Львівський портал та Новий погляд послались на “Львівоблагропромбуд”, однак лише “Варіанти” промаркували матеріал як рекламний:

варіанти реклама 09.07

 

   Керівник видання “Громадське. Львів” Роман Шмідт стверджує, що цей же текст забудовник хотів розмістити і на їхньому сайті. За словами Шмідта, того дня у редакцію Громадського надіслали відповідний текст і в телефонній розмові сказали, що  знають, що розміщення платне і хочуть дізнатися, скільки це коштує.

Текст, який забудовник надіслав до редакції, написаний як готовий журналістський матеріал. Зокрема, там трапляються такі формулювання: “про це повідомляють у будівельній компанії “Львівоблагропромбуд”, “розцінює забудовник”, “йдеться у повідомленні “Львівоблагропромбуду”, “додали у юридичному відділі “Львівоблагропромбуд”. Ідентичні звороти знаходимо і в опублікованих матеріалах.

“Варіанти”, що маркували матеріал як рекламу, використали у ньому також сюжет телеканалу ZIK. У сюжеті журналісти серед іншого беруть коментар у чоловіка в камуфляжі, якого чомусь називають “очевидцем”, хоча він явно є учасником конфлікту.

   “Їх було чоловік п’ятдесят, зламали нам двері, оттолкнули нас оттуда і зайшли”, – говорить чоловік про міліціонерів, які намагалися потрапити на територію забудови через двері огорожі, яку цей “очевидець” охороняв. Сюжет описує, як міський голова Андрій Садовий та головний архітектор Львова Юліан Чаплінський перешкоджають будівництву будинку для воїнів АТО. “Львівоблагропромбуд” пообіцяв віддати 5% квартир у майбутньому будинку військовим, тож у цьому конфлікті вони відстоюють позицію забудовника. Також у сюжеті кілька разів згадується якесь рішення суду, яке дозволяє продовжувати будівництво, але сам документ так і не показують.

сюжет зіку

 

   10 липня було опубліковано вже 9 матеріалів від забудовника. Власне,  йдеться про два різних матеріали на Львівському порталі, Варіантах, Вголосі, Галінфо та на Новому погляді.

Перший висвітлює позицію “Львівоблагропромбуду” про нібито перешкоджання будівництву. Зокрема, мова йде про встановлення дорожнього знаку, що забороняє заїзд важкої техніки. Однакові матеріали було опубліковано на Варіантах, Львівському порталі, Вголосі та на Новому погляді. І знову лише на “Варіантах” матеріал маркований як “прес-реліз”, а це означає, що публікація – замовна (на сайті видання вказано, що всі рекламні матеріали маркуються як “прес-реліз” чи “реклама”). Те, що матеріал, розміщений на сайті, є комерційним, підтвердив головний редактор “Варіантів” Олександр Ковальчук. До слова, “співпраця” “Львівагропромбуду” і Варіантів почалася ще з 2015 року, коли замовив розміщення матеріалу про те, як місцеві мешканці знесли паркан навколо будівництва. Тоді забудовник звинуватив у погромі власників автомобільних гаражів, які стояли на території будівництва.

Того ж дня на згаданих сайтах був розміщений ще один матеріал прес-служби “Львівоблагропромбуду” із висвітленням позиції забудовника:

колаж яна2

Заголовки матеріалів з Нового погляду, Львівського порталу, Варіантів, Вголосу та Гал.інфо.

   Як бачимо, маркування є лише на одному з сайтів, хоча решта видань у  тексті посилалися на прес-службу “Львівоблагропромбуду”.

Ситуація повторилася і 12 липня (зауважу, що однакові тексти на різних новинних сайтах вперше виявив і розмістив колаж із заголовків у себе на сторінці у Facebook Богдан Юрочко). Той самий текст, ті ж заголовки. Знову маркування лише на одному із шести сайтів, але до переліку видань, які опублікували прес-реліз, додався ще й ZIK (колаж розміщуємо за згодою автора):

колаж богдан юрочко

Заголовки матеріалів на Вголосі, Варіантах, Гал.інфо, Львівському порталі, та ZIKу

Схожі матеріали від “Львівоблагропромбуду” з’являлися аж до кінця місяця, а загалом за липень їх є приблизно 35.

Джинса чи паркет?

Спочатку розберемося у дефініціях: термін “джинса” у медійній спільноті означає приховану (не марковану) рекламу чи антирекламу. “Паркет” –  також медійний термін, ним позначають переважно різні матеріали, отримані від прес-служб виконавчих гілок влади (наприклад, від облдержадміністрацій), рідше прес-релізи, загалом, незалежно від джерела походження.

Під час підготовки цього матеріалу я спробував взяти коментар у забудовника. Юристка і офіційна представниця “Львівоблагропромбуду” Наталія Барбадин-Дунець, яка надавала коментарі для сюжетів ZIKу, і чиї цитати використовувались у вищезгаданих текстах, запевнила, що їй нічого не відомо з приводу розміщення матеріалів на сайтах львівських видань. Вона пообіцяла зв’язатися з людиною, яка у компанії відповідає за медіа та запевнила, що мені перетелефонують. Надати контакти цієї людини Наталія Барбадин-Дунець відмовилася. Через кілька годин мені таки передзвонила дівчина, яка представилася Мар’яною та особистою помічницею Наталії Барбадин-Дунець. У розмові вона заперечила факт розміщення матеріалів на комерційній основі та повідомила, що видання розміщували ці матеріали “з власної ініціативи” і заперечила будь-яку співпрацю із львівськими виданнями.

У редакціях Гал.інфо та Львівський портал не підтвердили, що розміщені у них матеріали мають комерційний характер.

Отже, що маємо у підсумку: коли у місті виникає якась резонансна подія чи конфлікт між бізнесом та владою, редакції, замість пошуку правди, просто ретранслюють позиції. У більшості випадків редакції значно активніше висвітлювали позицію однієї сторони. Якщо говорити точніше, то роль журналіста в цьому випадку була технічною – поставити вже готовий матеріал на сайт. В частині випадків видання посилалися на прес-службу “Львівобагропромбуду”, однак у частині випадків матеріали з-поза редакції видавали за власні.

Ретранслюють “джинсу” і “паркет” чи стають стають стороною конфлікту?

Зокрема, це стосується Вголосу та Львівського порталу. 11 липня о 8:00 на Вголосі було розміщено статтю з претензією на об’єктивність та висвітлення позицій всіх сторін (без посилань, без зазначення автора, без маркування):

де шукати істину Вголос

 

Через півтори години цей же матеріал опублікували на Львівському порталі, але вже з зазначенням автора (сам автор, схоже, працює на ZIKу):

де шукати істину портал

   Аналогічний випадок зустрічаємо 25 липня. Вголос о 10:42 опублікував черговий матеріал з претензією на об’єктивність (без посилань, без автора, без маркувань), а через 33 хвилини ZIK без посилання на Вголос видає цей же матеріал. Автором статті на ZIKу вказано Володимира Михайлюка (інших матеріалів цього автора виявити не вдалося).

коллаж наслідки

 

   Такі “збіги” мимоволі наштовхують на думку, що окремі видання не лише ретранслювали інформацію прес-служби, а й  відстоювали позицію однієї із сторін будучи активними учасниками інформаційної перестрілки між “Львівоблагропромбудом” та Львівською міською радою.

Але знаєте що найгірше? Низка редакторів та журналістів, з якими я мав нагоду спілкуватися під час підготовки свого матеріалу, сказали, що свідомо уникали теми конфлікту на Варшавській-Сосновій через її заплутаність і скандальність. Тобто, видання готові безкінечно ретранслювати всілякі заяви і прес-релізи, але в більшості випадків не готові виконувати свою пряму функцію – пошук правди. У найкращому випадку редакції беруть коментарі у всіх сторін конфлікту, мовляв, нехай читач сам визначиться, хто тут більше правий. На мій погляд, це банальне зняття відповідальності.

   Отже, повернімося до того, що я говорив на початку – у Львові немає жодного незаангажованого суспільно-політичного ЗМІ і приклад з висвітленням конфлікту на Варшавській це яскраво демонструє. І яка взагалі різниця, чи знайдені мною матеріали є “джинсою” чи  “паркетом”, якщо видання не виконують свою пряму функцію і навіть не намагаються цього робити? Ще інша частина видань відверто маніпулюють і публікують нібито свої “об’єктивні” матеріали, які ні об’єктивними ні редакційними насправді не є. Решта взагалі омивають руки і воліють не зв’язуватися із конфліктною темою. Різниця між цими виданнями така, що окремі з них мають сміливість відверто сказати, що не “копають під свого власника” чи “лобіюють” конкретну політичну силу. Інші ж не мають сміливості навіть промаркувати замовні матеріали і “паркет”.