“Суспільне з’явиться тоді, коли люди почнуть думати інакше” – Аласанія

Голова НТКУ Зураб Аласанія розповів Громадське.Львів про те, коли ж в Україні з’явиться суспільне телебачення, які зміни повинні відбуватися для цього на обласних телерадіокмпаніях, а також в головах самих українців.


Зурабе, багато хто не розуміє, коли ж все-таки буде суспільне телебачення? Що для цього потрібно зробити і хто це має зробити? Які  існують перепони і який взагалі графік?

Я думаю, що це буде десь в листопаді. Але ми говоримо, передусім, про юридичну частину. НТКУ, Держком, Кабмін – всі вони у процесі перетворення. Чому процес загальмувався? Тому що був Укртелефільм, який відверто не хотів співпрацювати. Тепер процес розгальмували, дякуючи депутатам, які перенесли приєднання УТФ до суспільного на той момент, коли воно вже запрацює. Зараз ми на тому етапі, коли Фонд держмайна має все це оцінити. Це ще десь місяць. Коли все це станеться, Кабмін повинен буде підписати статут, і почнеться процес корпоратизації. Це знову ж таки ще два місяці. Ну і все.

Що буде відбуватися в листопаді?

Нічого. Просто буде підписаний статут і з того моменту вже офіційно існуватиме Наглядова рада.
Хто зараз входить до Наглядової ради?

Це 17 людей. Дев’ять – представники різних громадських організацій і вісім – представники фракцій політичних партій. Ці люди й будуть обирати правління.
А якою буде твоя участь?

Я, як і всі, маю право подаватись на конкурс і подаватимусь. Хоча, якщо чесно, я вже страшенно втомився. Два роки це нікому не було потрібно, тривала тупа чорна робота, а зараз почали з’являтись люди, які просто хочуть пересісти.

Люди будуть запитувати, навіщо їм суспільне телебачення і що, власне, буде інакше?

Вони звикли, що є комерційне телебачення, є державне, а що таке «інакше» вони просто не знають. Їм нема з чим порівнювати.  Все буде не так, як на комерційному телебаченні і точно не так, як на державному. Чесно, я трохи дивуюся питанню «Коли буде суспільне?» Коли люди почнуть думати інакше, зрозуміють, що є свобода і вона не залежить ні від грошей, ні від держави, ні від влади, тоді і буде.

Що ти пообіцяєш глядачам?

Та нічого я не буду обіцяти, я просто працюють. Ввімкніть UA:Перший. Ви можете побачити, що там змінилось і слідкувати за цими змінами щодня.

Можна ввімкнути. Але на що орієнтуватися? Що шукати людям?

Якщо вони хочуть правди і незаангажованої інформації, то вони просто його просто ввімкнуть і завжди її там отримають. Те, що було раніше, те, на чому будувався рейтинг УТ-1, ви вже там не знайдете. Я знаю, що половина країни перестала дивитися канал саме тому, що ось ті старі програми зникли. Якщо вас це розчаровує, звикайте. В країні повинно змінюватися все.

Є прямі звинувачення в тому, що вас ніхто не дивиться і рейтинги сильно впали.
Рейтинги – це справа суто комерційна. Мене вони не цікавлять. Так, я знаю, що люди пішли, бо вони звикли до того, що було: концертів Поплавського і тд. Тепер в нас такого продукту нема. Ми ніколи не хочемо змушувати нас дивитись – люди самі повинні до цього прийти і зрозуміти, що там, де чесно, там UA:Перший.

Як часто тобі дзвонять політики?

Останнім часом взагалі перестали. Зараз ми спілкуємося з ними хіба про Євробачення, бо це важлива урядова справа.

Питання по Євробаченню: чи є гроші і де будете їх брати?

Є три основних джерела грошей: частина – від Європейської мовної спілки, які є власниками конкурсу, частина – від держави і ще одна частина – від спонсорів і від продажу квитків. От Арена Львів мені подобається. Але поки що ще немає рішення стосовно того, де буде відбуватися конкурсі.

Як і в який період має бути ухвалено це рішення?

У формі конкурсу. Ми зараз чекаємо представників Європейської мовної спілки, які у перших числах червня мають привезти нам детальні умови.

По відчуттях, чи вистачить грошей?

Та звісно. Ми не будемо шикувати. 60 мільйонів коштувало Євробачення в Москві, 43 – в Баку, десь 14 – у Стокгольмі. От останнє було красивим, класним і сучасним. Але насправді нам не хочеться робити його з таким розмахом.

Обласне телебачення. Що зараз з ним відбувається?

Десять ОДТРК були ліквідовані, згідно з законом. Лише після ліквідації їхні філії зможуть приєднатися до нас.

Що зараз з Львівською філією?

Вона цвіте і квітне. Вони кажуть, що вони є найкращими суспільними мовниками в Україні. Це типово для всіх колишніх ОДТРК. Я щоразу приїжджаю до них і кажу, що це не так, треба робити інакше, а вони ображаються на мене.
І знову ж таки, що ти маєш на увазі під «інакше»?

По-перше, вони повинні постійно навчатися, а не стояти на місці. Ми десятки років ходимо з 10 до 18 на роботу, отримуємо манюсіньку зарплатню і не хочемо нічого змінювати. Треба дивитись, що нового є в світі. Дивитись, як працює те ж Громадське у Києві, як працює з фотоапаратами Богдан Кутєпов, потім це все редагує і монтує. Я не кажу, що всі вони зобов’язані це вміти. Але світ дуже динамічний, а вони дуже повільні. Спитайте у львів’ян, чи дивляться вони колишнє ЛОДТРК. Ні, вони не дивляться. Що треба зробити? Журналісти мають бути там, де це потрібно глядачеві. Чому вони зараз не тут, наприклад? Чому я все це розповідав в інтерв’ю одній з львівських обласних радіостанцій, а воно не вийшло в ефір? От тобі й конкретна відповідь на те, що має змінитись.

Національна спілка журналістів України вимагає твого звільнення. В них є низка претензій і звинувачень до тебе, як до голови НТКУ. Якою буде твоя відповідь?

А що мені з цього? Я не знаю, що це за організація, що вона робить і навіщо взагалі існує.

Позатим зараз бачимо, як українські журналісти часто між собою сваряться і роз’єднують людей. Чи становить це загрозу для суспільного?
Ні, тому що суспільного наразі немає ні юридично, ні в головах українців. Але особисто мені всі ці сварки страшенно рвуть серце. Так не можна. Ми самі перебріхуємо один одного, самі мучимо себе і люди вже не просто зневажають журналістику в цілому, а й кожного журналіста по одинці. Вони не розуміють, навіщо потрібні ЗМІ, вони помилково думають, що блогери, які щось там пишуть на фейсбуці, – це ЗМІ. Нам тепер доведеться роками доводити, що ми варті довіри. І це боляче.

 

/фото Аліни Смутко